Очима ти сказав мені: люблю.
Душа сказала свій тяжкий екзамен,
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
Несказане лишилось несказанним
Ліна Костенко
І пам’яттю не оминути
Останній бій, останній крик.
Ці Фермопіли наші – Крути.
А Берестечко – їх двійник.
- Ми вірим в майбутнє твоє, Україно! -
Говорять сьогодні дорослі й малі.
Бо ти в нас – найкраща, бо ти в нас єдина,
Немає такої, як ти, на землі.
На скибку хліба я дивлюсь,
Рум’яну, білу, запашну.
На скибку хліба я молюсь,
До неї руку протягну
Молюсь за тих, хто скибки тої
Не дочекавсь, заснув навік
Зими холодної, лихої
В той чорний 33 рік.
Молюсь за нас, дорослі й діти
Щоб не зазнати бід отих.
Нехай поняття хліб, життя і жити -
Завжди належать до святих.
Слава нашим героям - Небесної сотні!
Слава тим, хто країну з пітьми та безодні
Своїм прикладом зрушив у напрямку світла.
Шанс для здійснення мрій нам дав заповітних!
Руху правила єдині,
Їх повинні поважати,
Знати їх усі повинні -
І дорослі і малята.