Щоб пам'ятали
Пам'яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітарним режимом у 1932 – 1933років, пам'яті українських сіл і хуторів, які щезли з лику землі після найбільшої трагедії ХХ століття, присвячується.
22 листопада учнівсько – педагогічний колектив школи взяв участь у годині – реквіємі «Щоб пам'ятали».
Хто се? Чий голос щоночі просить: «Хлібця! Хлібчика дай! Мамо, матусе, ненечко! Крихітку хлібця!»
Сину Божий! Ісусе Христе! Спасителю наш! Порятуй від голодної смерті народ мій, у якого дика сарана забрала до зернини.
Богородице! Матір наша небесна! Свята Покрово, покровителька люду святоруського! Куди ж ви всі відійшли? Чого ж залишили мою землю і народ мій на поталу червоних дияволів?
Чи ж не бачите, що вони доточують кров із могутнього українського дерева? Чи ж не бачите криниці, повної українських сліз? Чи ж не бачите, що то не Україна вже, а велетенська могила? Де ж ви, сили небесні?
Господи! Страждання, муки й горе мого народу до Всевишньої скорботи зарахуй. І біди, й погибель від землі й народу сущого відведи. Нині, прісно і навіки вічні відведи. Амінь. Катерина Мотрич
|