Сьогодні, 18 травня, Україна відзначає День пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу, роковини депортації кримськотатарського народу 1944 року. Історичні факти та сучасні реалії показали, що гноблення кримських татар Росією не завершувалося, а продовжується й нині.
 
11 травня 1944 року було прийнято цілком таємну постанову, в якій наводилися претензії до кримськотатарського населення: начебто масова зрада й масовий колабораціонізм, які стали обґрунтуванням депортації. Насправді жодних доказів цього не було. Про це йдеться на сайті Українського інституту національної пам’яті.
 
Згідно історичних документів, до операції було залучено 32 тис. співробітників НКВД. Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до півгодини, дозволялося брати з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар та провізію в розрахунку до 500 кг на родину. У реальності ж вдавалося зібрати в середньому 20-30 кг речей та продуктів. Протягом двох днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід.
 
Під час головної хвилі депортації (18-20 травня) виселено 191 044 особи. Окремо 5989 людей, обвинувачених у співпраці з німцями, та іншого "антирадянського елементу" заарештували під час депортації й доправили до ГУЛАГу.
Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар у місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар. Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених господарів.
"Коли почалася депортація, батька з нами не було, він воював на фронті. Маму і нас – шестеро дітей солдати викинули з будинку, ми так і не встигли нічого із собою взяти. Голодні та роздягнені ми дісталися в Узбекистан, в колгосп "Назарбай" Бекабадського району. Дали нам маленький будиночок, де дах був нарівні з землею. Ми ледве вмістилися туди зі своєю сім'єю. У 1944 році першим помер братик Решат, наступного року сестричка Мевіде. Мама день і ніч плакала і після смерті сестри прожила 3 дні. Наступного дня після смерті мами зайшов сусід Абдулла аг'а і передав страшну новину про те, що помер брат", – розповів свідок депортації Феріде Меджитова.
Після депортації радянський режим удався до нівелювання історичної пам'яті про кримську державність та кримських татар. 25 червня 1946 року Крим був позбавлений статусу автономії та перетворений на звичайну область РРФСР, а протягом наступних двох років понад 80% оригінальної кримської топоніміки було замінено на стандартні радянські назви.
Повернутись додому після війни було неможливо, оскільки радянська влада вела суцільний контроль за особистим життям татар у місцях заселення. Кожного місяця жителі таких концентраційних поселень зобов’язані були відмічатися у відділі міліції. А ті, хто намагались повернутись до Криму або протестували проти утиску, переслідувались судовими органами.
|